Основні тенденції розвитку сучасних суспільств

Глобалізація. Складний всеохоплюючий процес всесвітнього економічного, політичного та культурного об’єднання, один із етапів капіталістичного розвитку. Глобалізація може відбуватися в межах держав, регіонів чи всього світу. Вона пов’язується із поширенням демократичних організацій. Важливим елементом глобалізації є уніфікація – узагальнення, створення єдиної системи чи форми, своєрідна однаковість/подібність. Через уніфікацію глобалізаційні процеси можуть бути небезпечними, оскільки під їх впливом втрачається релігійна, культурна, а також комунікативна самобутність окремих народів. Глобалізація пов’язана із вестернізацією культури. Значну роль в поширенні глобалізації мають інформаційно-технологічні здобутки та міжнародна торгівля.

Вперше термін «глобалізація» почали використовувати в сер. 19 ст. в значенні «інтенсивної міжнародної торгівлі». В сучасному розумінні поняття глобалізації запропонував Т. Левітт у статті «Глобалізація ринків» («Globalization of markets», 1983). А соціолог Р. Робертсон дотримується думки, що глобальне не може бути протиставлено локальному, універсальне – приватному; локальне є аспектом глобалізації, глобальне створює локальне. Запропонував використовувати термін «глокалізація» (локалізація+глобалізація, їх сучасне взаємне здійснення).

М. Маклюен в творі «Галактика Ґутенберга» («The Gutenberg Galaxy», 1962) пропонує термін «глобальне село» - можливість подолання за допомогою мас-медіа просторових та часових бар’єрів, стрімке поширення інформації, близькість та доступність світу для кожної людини. Повна взаємозалежність всіх людських груп, націй, культур та релігій.

Серед позитивних впливів глобалізації можна назвати: зміцнення зв’язків між різними частинами планети; поширення ідей та інформації, технологій, ціннісних орієнтацій, способу життя, поведінки; взаємопроникнення й взаємозбагачення культур і технологій; інтернаціональна взаємодопомога людям в кризових ситуаціях.

Основними негативними наслідками глобалізації можуть бути: гальмування науково-технічного прогресу; є інструментом для ослаблення або знищення геополітичних супротивників; зникнення самобутніх національних культур, комунікативних традицій та мов, уніфікація світогляду.

Масова культура

Загальновживана, популярна серед основної маси населення культура безвідносно приналежності до тієї чи іншої нації, держави. Масова культура комерційно успішна. Термін належить М. Горкгаймеру (робота «Мистецтво і масова культура») та Д. Макдональду (використовує термін «маскульт»), виник у 40-х р. 20 ст. До масової культури належать стандартизовані й стереотипні культурні продукти, розраховані на споживче сприйняття, часто характеризуються кітчевістю. Масову культуру відрізняють від елітарної та народної культури.

Становлення масової культури пов’язане з процесами політичної демократії, поширення освіти, індустріалізації та урбанізації, які спричинили зміни в суспільному житті та системі моральних цінностей. Масова культура виникла як наслідок масового виробництва, вирізняється досить низьким художнім рівнем, є легкодоступною для сприйняття значною частиною населення. Вона базується на стереотипах, штампах і орієнтована на отримання прибутку. Пов’язана із засобами масової комунікації як головним каналом поширення та споживання її цінностей.

Пов’язана з поняття «масова людина» яке використовує Х. Ортега-і-Гассет («Бунт мас», «Дегуманізація мистецтва»). Характерними рисами «людини-маси» є: нав’язування своїх думок, нетерпимість до іншого, кокетливість, неінтелектуальність, самодостатність («примітив, що з’явився в цивілізованому світі»).

Інформаційне суспільство. Наступний етап після індустріального суспільства. Термін «інформаційне суспільство» застосовується для позначення особливого виду суспільної інформації постіндустріального суспільства, нової ери розвитку людської цивілізації.

Поняття почав розробляти Ф. Махлуп в 30-х р. 20 ст. Використовував поняття «індустрія знань» (освіта, наукові дослідження і розробки, засоби масової інформації, інформаційні технології та інформаційні послуги).

Формування такого суспільства пов’язане з інформаційною комп’ютерною революцією (електронізація, комп’ютеризація, медіатизація та інформатизація усього суспільства). Головні продукти виробництва: інформація та знання.

Інформаційна культура – сукупність усіх видів інформаційно-комунікативної діяльності та результати цієї діяльності. Це система інформаційної освіти й виховання як специфічний спосіб наслідування суспільних здобутків людства з метою соціалізації особи, її всебічного, гармонійного розвитку, професійної підготовки.

Інформаційне суспільство пов’язане з поняттями: «постіндустріальне суспільство» (Деніел Белл), «пост-фордизм», «постмодернізм», «суспільство знань», «мережеве суспільство».

Культурне розмаїття європейських суспільств і спілкування

Елементами комунікативного культурного розмаїття є:

·       Вербальна комунікація.

·       Невербальна комунікація.

В європейському культурному середовищі користуються природними вербальними мовами – це національні мови, що розвивалися під впливом історичних та соціокультурних процесів. Мови можуть бути висококонтекстними та низькоконтекстними, це впливає на якість міжкультурної комунікації. З поширенням глобалізації а також об’єднавчих політичних процесів мовна карта Європи зазнала певних змін, але основні мовні ареали зберігаються.

Невербальна комунікація є національно зорієнтованою та важчою для безпосереднього розуміння без контексту. Для її розуміння важливий контекст. Види невербальної комунікації:

·       Габітарна

·       Кінетична

·       Паралінгвістична

·       Організація простору і часу комунікативного процесу

·       Опредметнена форма невербальної комунікації.

В культурному розмаїтті європейських суспільств важливу роль відіграють міграційні процеси. Вони впливають на зміну мовної різноманітності. У 2022-2023 р. рівень міграції в країнах Європи досяг пікових показників. Причини підвищення кількості мігрантів:

·       військові конфлікти, зокрема війна в Україні,

·       наслідки пандемії COVID-19,

·       гостра нестача висококваліфікованих кадрів.

Загалом в ЄС проживає 23,8 мільйона мігрантів, які не є громадянами держав-членів союзу, що становить 5,3% від загальної кількості жителів блоку. Три чверті цих людей мешкають у Німеччині, Іспанії, Франції та Італії.

Культурні бар’єри спілкування в сучасних європейських суспільствах

Конфлікт культур

Конфлікт в основі якого знаходяться культурні цінності та переконання, мовні питання, що є предметом розбіжностей між людьми. Може виникати як між представниками однієї культури/субкультури, так і між представниками різних культур. Культурні конфлікти складні для регулювання, вони можуть підсилювати та ускладнювати політичні конфлікти. Радикальний варіант культурних конфліктів – геноцид та етнічні чистки.

Основою культурних конфліктів може бути незнання іншої культури, хибне/стереотипне уявлення про неї, незнання історії народу. Вони часто можуть бути досить емоційними  та потребувати подолання психологічних бар’єрів та зміни асоціацій.

Культурні конфлікти пов’язані з поняттям аномії, Р. Мертон вважав, що аномія може виникати в результаті конфлікту між визнаними в культурі цілями і соціально схвалюваними засобами їх досягнення.

Релігійні бар’єри

Європейський простір є полірелігійним, у ньому поєднуються власна релігійна історія та традиції, власні релігії (серед яких домінують різні варіанти християнства – 71,6% населення ЄС) та некласичні для європейських культур східні релігійні вчення (іслам, буддизм, іудаїзм, індуїзм), неорелігії.

Релігійний конфлікт може виникнути як між вірянами чи релігійними громадами, так і між церковними/релігійними організаціями. За характеристиками релігійні конфлікти є соціальними, оскільки релігія є духовною основою суспільства.

Світоглядні бар’єри

Світогляд є цілісною системою у якій відображаються погляди та уявлення про світ та своє місце в ньому (самосвідомість). Світогляд відображається в знаннях, принципах, стереотипах та оцінках. На формування світогляду впливають:

·       Історичні особливості епохи

·       Регіон проживання

·       Соціокультурна ситуація

·       Рівень освіченості та знань, рівень науки

·       Система виховання.

Світогляд пов’язаний з картиною світу та ментальністю, ідеологією. Він може змінюватися під впливом інтенсивних інформаційних та комунікативних обмінів. Міжкультурна комунікація значною мірою залежить від світоглядних особливостей учасників комунікативного процесу.

Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський, науковий. Окремо виділяють повсякденний тип світогляду. С. Гантінгтон вважає, що майбутні світові зіткнення відбуватимуться через принципову розбіжність базових світоглядно-ціннісних моделей у світових регіонах, тобто як протистояння цивілізацій.

Бар’єри етнічних груп, класів

Етнічна та класова приналежність можуть сприйматися як один із чинників ускладнення, девіації в міжкультурній комунікації. Європа – історично багатонаціональна спільнота, яка в процесі глобалізації ще більше урізноманітнила своє етнічне наповнення.

Етнічна група/спільнота – це стійка соціальна група людей, що має тривалу історичну єдність, організовується як народність або нація.

«Зони» етнополітичних конфліктів Європи:

Перша зона – територія Центральної Європи. Етнічні конфлікти тут пов’язані з розпадом Югославії та Албанією. Сюди можна віднести конфлікт в Боснії і Герцеговині (1992).

Друга зона – це російська зовнішня політика, що включає Україну, Білорусь, Грузію. Тут можна виділити Придністровський конфлікт та повномасштабну війну в Україні.

Третя зона – збройний конфлікт на території Північного Кавказу (2009–2017).

Четверта зона – це територія Південного Кавказу. Азербайджан, Вірменія, Грузія – залучені в збройні етнополітичні конфлікти.

Стереотипи

Спрощені, схематизовані, загальноприйняті уявлення, які найчастіше засвоюються в процесі соціалізації. Стереотипи допомагають сприймати, категоризувати та оцінювати явища соціального світу.

Теорію стереотипів запропонував В. Ліппманн в роботі «Громадська думка» (1922).

Види стереотипів, що впливають на якість міжкультурної комунікації: класові, расові, етнічні, релігійні, гендерні.

Фактори, що впливають на міжкультурну комунікацію в сучасних суспільствах

Це різнонаправлені фактори, що можуть бути безпосередньо не пов’язаними з комунікативними процесами.

Фактори:

Демократичний політичний устрій – легітимним джерелом влади в державі визнається її народ.

Свобода слова – одне з основоположних прав людини/спільноти вільного висловлення своїх ідей та думок. Відсутність цензури та санкцій за правомірні висловлювання.

Егалітаризм – базовий принцип пріоритету всезагальної економічної, політичної, правової рівності в організації суспільства.

Емансипація – скасування обмежень у правах та звільнення від залежності, розширення прав та свобод.

Гендерна рівність – передбачає відсутність привілеїв за статтю, заборону дискримінації, а також свободу вибору, розвитку, пошуку кожної особистості. Це концепція забезпечення рівних прав, обов’язків і можливостей між чоловіками та жінками в правовій, соціальній і приватній сферах. Передбачає рівний правовий статус жінок і чоловіків, однакову відповідальність та можливості для реалізації, що дає змогу особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства, мати рівний доступ до процесу ухвалення рішень і розподілу ресурсів. Гендерна рівність є п’ятою з сімнадцяти Цілей сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй.

Ринок інформаційних технологій – організована система економічних та правових відносин щодо розповсюдження інформаційної продукції, технологій та послуг.

Кроки щодо запровадження цифрового ринку ЄС: у 2014 році Європейський Союз заявив про створення Єдиного цифрового ринку ЄС як одного з основних пріоритетів діяльності Європейської Комісії під керівництвом Ж.-К. Юнкера. Для цього Європейська Комісія запропонувала пакет законодавчих ініціатив, які мали на меті:

·       покращити доступ споживачів і бізнесу до цифрових послуг,

·       створити умови для процвітання та функціонування  цифрових мереж та інноваційних сервісів,

наростити потенціал цифрової економіки.