Феномен нових медіа та мережеве суспільство. Мережеве суспільство пов’язане з соціальними, політичними, економічними й культурними змінами, викликаними поширенням цифрових інформаційних і комунікаційних технологій.

Термін «мережеве суспільство» запропонований Яном ван Дейком у 1991 р. та Мануелем Кастельсом у «Відродженні» (1996), першій частині трилогії «Інформаційний вік». У 1978 р. Джеймс Мартін використовував термін «проводове суспільство», що позначає державу, яка пов’язана масовими і телекомунікаційними мережами.

Ван Дейк визначає мережеве суспільство як світ, в якому комбінація соціальних мереж і мас-медіа формує свій основний спосіб творення і найбільш важливі структури на всіх рівнях (індивідуальному, організаційному і соціальному).

Концепція мережевого суспільства: нові методи спілкування в цифровому світі дозволяють невеликим групам людей в Інтернеті обмінюватися і продавати товари та інформацію. Це також дозволяє більшій кількості людей мати голос в їх світі в цілому. Найважливіші концепції мережевого суспільства та нових медіа:

·       інтеграція телекомунікаційних технологій

·       зростання інтерактивних зв’язків

·       цифровий код.

В розумінні Расселла Ньюмана нові медіа – це новий формат існування засобів масової інформації, постійно доступних на цифрових пристроях, у яких відбувається активна участь користувачів у створенні та розповсюдженні контенту. Оригінальність нових медіа постійно оскаржується.

Поняття суміжні з новими медіа: відкриті медіа, гібридних мас-медіа, конвергентні медіа, цифрові медіа. Проте поняття цифрові медіа є глибшим і включає в себе поняття нові медіа.

Класифікація нових медіа:

·       професійні Інтернет-мас-медіа (інтернет-видання: онлайн газети, журнали, сайти інформаційних агенцій, сайти новин, групи новин; інтернет-телебачення, інтернет-радіо);

·       онлайнові ігри та віртуальні світи;

·       соціальні медіа (соціальні мережі, блоги, медіахостинги, інтернет-енциклопедії).

Вплив нових медіа на сучасну культуру європейських суспільств. Нові медіа є віддзеркаленням неоднозначної ситуації у масовій комунікації європейських культур. Комунікація за допомогою нових медіа суттєво впливає на всі сфери соціальної дійсності, сприяючи формуванню нових видів суспільних відносин. Приклади реалізації потенціалу нових медіа у середовищі міжкультурної комунікації: соціальні мережі, тематичні блоги, мережі мікро-блогів та громадське Інтернет-телебачення. З новими медіа пов’язана проблема розрізнення рекламного контенту в Інтернет-середовищі.

Кібер-оптимізм: Погляд на Інтернет та нові медіа як на вільне середовище з відсутністю контролю, передумову розвитку демократії, відновлення соціальних зв’язків, масову освіту, можливість прямого звернення до влади.

Кібер-песимізм: Погляд на Інтернет та нові медіа як на поширювачів екстремізму, вдосконалений засіб стеження, деградацію публічного дискурсу, віртуалізацію соціальної взаємодії, сублімацію.

Нові медіа в епоху постправди. Постправда – політика, яка спирається на почуття та власні переконання, які не мають під собою реальних підстав (фактів). Тут об’єктивна істина не фальсифікується чи піддається сумніву, а відсувається або «відходить на другий план». Оксфордський словник обрав у 2016 р. іменник «постправда» міжнародним словом року.

Термін постправда використовує Ральф Кайз в книзі «Ера постправди» (2004), а в 2005 р. американський комік Стівен Колбер популяризував неофіційне слово, що має спільну концепцію з постправдою: truthiness, яке Oxford визначив як «властивість здаватися правдивим, навіть якщо це не так». Постправда розширює це поняття від окремої властивості певних тверджень до загальної характеристики нашого часу.

Застосування постправди є органічним для діяльності нових медіа, оскільки останні є як персоналізованими так і масовими мас-медіа. Нові медіа сприяють:

·       змішуванню істинного з хибним,

·       збільшенню емоційності комунікації,

·       популізму,

·       когнітивним спотворенням масової свідомості,

·       узаконенню конкретних політик та їх суб’єктів.

Постправда репрезентує альтернативний погляд та оцінку реальності, робить ставку на ірраціональні аспекти свідомості та поведінки людини, на її егоїстичні інтереси, знаходячи виправдання свого існування в результативності та ефективності своєї дії. Тому в сфері міжкультурної комунікації постправда є об’єктивною причиною створення потенційно загрозливих, конфліктних ситуацій.

Комунікативні можливості та комунікативні спотворення нових медіа.

Комунікативні можливості:

1. Нові медіа офіційно нікому непідконтрольні та складно керовані. Тут кожен може робити і говорити все, що вважає доречним. Не можна вилучити те, що вже написано, навіть якщо пройшов час чи його достовірність сумнівна. Нові медіа мають унікальні можливості порівняно з традиційними мас-медіа. Вони незнищенні, самовідновлювальні та вірусні за суттю.

2. Нові медіа є відкритими для взаємодії з читачами та надають їм можливість створювати та модифікувати зміст повідомлень. На відміну від мас-медіа, де комунікація здійснюється за схемою «від одного-до-багатьох», схема комунікації у нових медіа – «від багатьох-до-багатьох». Доступ до нових медіа можливий з усіх електронних пристроїв з виходом у мережу Інтернет.

Комунікативні спотворення:

1. Підміна присутності комунікативною досяжністю (за Н. Больцем). Для інформаційного суспільства зростання інтерактивності мас-медіа стає своєрідним викликом, оскільки це сприяє маргіналізації інформації. Тому у нових медіа повідомлення часто зводиться до констатації факту комунікації. Така ситуація неможлива щодо усного мовлення, оскільки лише у мас-медіа комунікація передбачає розрізнення інформації та повідомлення.

2. Стирається межа між творцем і споживачем повідомлення.

Серед ознак нових медіа: технологічність та використання різних типів подання інформації; «смерть відстані»; інтерактивність та індивідуалізація; образність; публічність; відсутність цензури та перевірки на достовірність; діалогічно-масовий характер; ритуальність комунікації. Нові медіа органічно відповідають ілюзорній інтимності комунікації, а персоналізація стала змістом і ознакою нових медіа.

Медіа та культурні стереотипи. Технічні способи передачі інформації змушують нові медіа переймати основні риси мас-медіа, ознаками яких є стереотипне мислення та прагнення до гегемонії. Стереотипи функціонують на різних рівнях соціальної взаємодії (етнічні, гендерні, професійні стереотипи та стереотипи окремих соціальних груп). Гегемонія мас-медіа підтримується за допомогою конструювання системи стереотипів.

У. Ліппманн започаткував теоретичний розгляд явища стереотипізації, визначав стереотипи як вибірковий та неточний спосіб сприйняття дійсності, що веде до спрощення та породжує забобони. Стереотипи мають і позитивне значення: вони сприяють спрощенню та оптимізації оціночної діяльності людини (праці Т. Адорно, Б. Девіса, Т. Шибутані, Д. Шнейдера).

У концепції стереотипів М. Пікеринга вони є засобом конструювання символічних кордонів між своїми та чужими. Контекст свого-чужого актуальний і в діалогічній комунікації.

Формування комунікативних стереотипів є механізмом впровадження універсальних цінностей у комунікативну практику (К.-О. Апель, Ю. Габермас). Стереотипність поведінки водночас розглядається і як причина та наслідок масовізації людини і є однією з основних характеристик «одномірної людини» про яку пише Г. Маркузе. Вона пов’язана з механізмами деіндивідуалізації та теорією Ф. Ніцше, психологічною фіксацією у психоаналізі, конформністю яку аналізує  Х. Арендт, імітацією,  вподобанням  до   інших  та відчуженням за Е. Фромом. Також комунікативні стереотипи, з одного боку, характеризуються Х. Ортегою-і-Гасетом, Ж. Бодрійяром спонтанністю та нерефлексивністю, з іншого П. Рікером розглядаються як умова самопізнання у діалозі з Іншим.

Причиною стереотипізації в нових медіа є когнітивні фактори: нестача інформації щодо конкретного об’єкта стереотипізації, брак часу щодо її переробки, необхідність спрощення картини світу в об’єктивних умовах обмеженості можливостей пізнати реальність в усьому її різноманітті та складності.

Стереотипи є комунікаційно організованими уявленнями, які утворюються внаслідок неточної, гнучкої категоризації соціуму засобами масової комунікації; містять когнітивний базис та установку на сприйняття явищ, об’єднаних межами категорій.

Стереотипи в нових медіа двоякі:

·       мають медійне походження (є продуктами діяльності учасників масової комунікації),

класичні комунікативні стереотипи.